„PODARUJ ŚWIĄTECZNE ŻYCZENIA” – VI EDYCJA 

Z okazji zbliżających się świąt Bożego Narodzenia została zorganizowana kolejna edycja akcji „Podaruj świąteczne życzenia”. 

Dzięki licznemu zaangażowaniu Rodziców, Pracowników Szkoły i Uczniów ponownie udało się zebrać kartki dla wszystkich Mieszkańców Domu Pomocy Społecznej. Dom mieści się przy ulicy Rojnej w Łodzi. Kartki i personalnie zredagowane życzenia pozwolą Mieszkańcom spędzić nadchodzące święta w radosnym nastroju. Zebrane kartki, stroiki i różne upominki zostały już przekazane do DPS. W okresie świątecznym będą wręczone Mieszkańcom tego domu. 

Z całego serca dziękujemy za wsparcie akcji i pomoc w jej zrealizowaniu. 

Organizatorzy – Renata Kanwiszer, Iwona Gusta i Błażej Sosnowski 

Jan Twardowski “Śpieszmy się” (fragment)

Śpieszmy się kochać ludzi tak szybko odchodzą

zostaną po nich buty i telefon głuchy

tylko co nieważne jak krowa się wlecze 

najważniejsze tak prędkie że nagle się staje 

potem cisza normalna więc całkiem nieznośna 

jak czystość urodzona najprościej z rozpaczy

kiedy myślimy o kimś zostając bez niego 

(…)

„ПОДАРУЙ РІЗДВЯНІ БАЖАННЯ” – VI ВИДАННЯ   

З нагоди прийдешнього Різдва було організовано черговий випуск акції «Подаруй різдвяні бажання».  Завдяки численному залученню батьків, працівників школи та учнів знову вдалося зібрати картки для всіх мешканців будинку престарілих на вулиці Ройна в Лодзі. Листівки і власноруч відредаговані побажання дозволять мешканцям провести прийдешні свята в радісному настрої. Зібрані листівки, вінки та різноманітні подарунки вже передані до ДПС, а під час курортного сезону їх передадуть мешканцям цього будинку.  Від щирого серця дякуємо вам за підтримку та допомогу в її реалізації.  Організатори – Рената Канвізер, Івона Густа та Блажей Сосновський

Ян Твардовський „Поспішаймо” (уривок)

Поспішаймо любити людей, щоб вони пішли

Вони залишаться з взуттям та глухим телефоном

Але як би корова не волочилася 

Найголовніше – настільки швидко, що раптом стає 

Тоді тиша нормальна, тому досить нестерпна 

Як цнотливість, народжена з відчаю

Коли ми думаємо про людину без них